Зачепилась сльозинка за вії,
Так невчасно...ледь зблиснула й зникла.
Мабуть, тануть ілюзії, мрії,
Бо відверто так плакать не звикла.
На шматочки розбилася казка –
Копійками дзвенить у кишені.
Вже хіба жебракам зроблю ласку,
Насипаючи щедро у жмені.
Майже вільна...ще мить, ще хвилина
Вірна ніч вже сумирно чекає,
Я до неї шукаю стежину
Ніч врятує мене й заховає.
Поруч тільки малесеньке диво..
Відпустила я ніч – їй так краще.
Новий вирок: я буду щаслива
І вже не повернуся...нізащо!
2004