Лина Костенко (р.1930)
КЛАСТЬ РУКУ НА ПЛЕЧО НЕ НАДО, НЕТ
Класть руку на плечо не надо, нет.
Уместен этот жест, быть может, в танце.
Пугливый зверь – доверие. В ответ –
сбежит. Он любит изморозь дистанций.
Он любит время – мерный ход времён.
Он странный зверь, он любит даже муку,
и дальность расстояний, и разлуку.
Руки же на плече не любит он.
В тиши садов, в сонатах соловьёв,
нутром он чует поступь браконьера.
Ждёт западни от взгляда и от слов,
такой спектакль для зверя – не премьера.
Души людской тайга – как смутно там!
Он славный зверь, с ним жизнь светлее станет.
Не нужно подзывать его – он сам
придёт, и больше в страхе не отпрянет.
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)
Ліна Костенко (нар.1930)
НЕ ТРЕБА КЛАСТИ РУКУ НА ПЛЕЧЕ
Не треба класти руку на плече,
Цей рух доречний, може, тільки в танці,
Довіра – звір полоханий, втече,
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку,
він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов'їв,
він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
і цей спектакль йому вже не прем'єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.