Сонячний зайчик сидить на стіні
І посміхається хитро мені.
Де ж в нього вушка? А хвостик? А вуса?
Зараз сама підійду й розберуся!
Дійсно нема! Тільки пляма руда!
Добре, що фарби є в мене й вода…
Вушко одне і вже друге є вушко,
Ще й домалюю йому капелюшка.
Хвостик і лапки. Чотири, як слід.
Вуса й морквинка смачна на обід.
Справжній зайчисько тепер на стіні!
Сонце всміхнулось, чому ж мама – ні?