Зима сніжинки розкида,
Спіймати хочу… от біда,
Такі чудові – любо глянуть,
Ледь доторкнусь – відразу тануть.
А у зими які долоні?
В її руках не тане сніг.
Мабуть, від холоду, червоні,
Стомилися носити міх.
От я допомогти й хотіла,
Вона ж говорить: «Я сама».
Їй рукавички залишила,
Не застудилась, щоб зима.