Кличе мама, кличе тато,
А у мене справ багато!
І бабуся каже з ґанку
Бігти хутко до сніданку.
Ну невже ж незрозуміло,
Що не все я ще зробила?
Я доросла – маю справи,
Та хіба їм це цікаво?
Треба ще помалювати,
Ляльку Любу відшукати,
Відвести у дитсадок,
Назбирати ягідок,
З Галочкою посваритись,
Ледь за ляльку не побитись,
Сіре кошеня спіймати,
Молоком нагодувати.
З Галочкою помиритись,
Іграшками поділитись,
Ляльку з дитсадка забрати,
Вмить, вдягти й погодувати.
Випрать сукню і спідничку,
Зав’язати гарну стрічку,
Іграшки покласти спати,
Колискову заспівати.
І це тільки половина:
Поділити апельсина,
А, можливо, й знов побитись,
Щоб одразу помиритись.
А іще… всього багато,
Що неможна і згадати.
Ось такі у мене справи.
А дорослим це цікаво?