Матусю, я тепер Вас рідко бачу,
Але в думках Ви завжди поблизу.
І я себе ніколи не пробачу
За Вашу тиху і гірку сльозу.
Бо так уже Вас доля научила,
Колись навчили Ви цього й мене:
"Всміхайся, доню, навіть через силу,
І будь-яка печаль твоя мине."
Спасибі, мамо, за пораду мудру,
Не раз допомогла мені в житті.
І ось тепер, коли я вийшла в люди,
Веселі ваші згадую пісні.
Казали Ви:" Сумної не затягуй-
В житті й без пісні суму вистача..."
Я вже для всіх доросла стала,
мабуть,
І лиш для Вас - малесеньке дівча.