Вечір дихає, як та мряка,
Безтурботна така й ніяка
Моя совість і моя віра,
Як немає в житті надії.
Піду далі, а далі прозорі,
Обездолені навіть зорі,
У самій глибині зневіри
Люди гинуть, неначе звірі.
Але ж ми непокорні,
Ми - вірні! Ми горді!
Запрягайте душі своєї коні,
Нехай кресне чужі простори!
Нехай очі засяють знову,
Бо є інший край горизонту,
Є і воля, і є надія
Наша пісня землею лине,
Рідним краєм, рідним степом,
Над Дніпром та й у саме серце!
Тож вставаймо, брати і сестри,
Від зими хай душа воскресне!