Білі метелики, біле прощання,
Падають тихо на трави зелені.
Сніг не в останнє, і смерть не в останнє…
Я пелюсток назбираю у жменю,
Вгору підкину, хай це і даремно,
Вмерлі не житимуть… Плаче надія…
Душі з’єднаються з лагідним небом…
Я ж не стою, не дивлюся, а дію!
Біле, червоне, невинне, в мовчанні…
Вже не боїться, йому все байдуже…
Холод ковзнув по напруженій спині…
Як захистити лілеї та ружі?
Білою хусткою, голубом миру?
В жменьці стискає пелюсточки мама!
Люди не хочуть втрачати і щиро
Діяти будуть для миру так само!