Ніч затуляла очі перехожим,
ніби знаючи, що завтра буде день.
І кожен з них один на одного не схожий,
кудись спішив у тьму своїх натхнень.
Не завжди знаємо чого ми хочемо,
та завжди поспішаємо кудись.
весь день, щось у думках бурмочемо,
а в інших мрії вже давно збулись.
Нарікаємо на ніч, що швидко так проходить,
а в день марнуємо на дарма час.
Вже сонце за обрій заходить,
і тихо ламається чиєїсь мрії каркас.
Багато світла - рівноцінно темноти,
а в нас у голові заплутані лабіринти.
Я знаю вихід є - його можна віднайти,
варто лиш прокинутись, і до власної мрії піти!