Нам з тобою на двох - два літри міцної води.
Кроком руш у пустелю і до порожніх пляшок.
Я Бога благала вернути мене туди,
Де вишні поспіли, а я їх збираю в мішок.
Ми слід свій лишали у вирі гарячих пісків,
Та лізли до неба по осьовим піраміди.
Мені би назад на декілька милих років,
Де я мила вишні, що недавно поспіли.
Сфінкс скаже «Бувай», і я навіки в саркофаг,
Або ж я загублюсь в папірусі-очереті.
Здавалось, для вас це єдина з розваг-
Зірвати всі вишні, що цвіли на планеті.
…
Сипучі піски забирали останні сади.
Всі істерили , були, як і завше, невтішні.
Велика засуха тобі не складає біди,
Коли маєш мішок з останніми кістками вишні.