Я заглядав їй в душу:
Гадав, зрадіє, але прийняти мушу -
Від посмішки її та сміху й тіні не було.
А за вікном мело, мело, мело...
Скули і ті мені звело.
Весна прийшла так якось несподівано,
Взяла в свої обійми, налила вино,
Пустила в танець цвіту,
А в скронях все гуло, гуло, гуло...
А небо синє. Цвіте жито.
Весна штовхнула в руки літу.
Засмагли плечі, прядки волосся
Знов стали кольору колосся.
Я бачу її очі: такі сумні.
Все ближчий час той. Ні, ні, ні...
Так само опадало листя
З густих голівоньок дерев.
Болять мені останні вісті,
Сум за душу мене бере.
Я пам'ятаю ті шляхи тернисті
І як в очах стояли сльози.
В душі пече щось ненависне:
"Її не стане, як прийдуть морози..."