Давно вже спалені мої мости,
Гіркота мрій у філіжанці кави,
Німе відлуння – голос самоти.
Маріонеток втомлених вистава
За вікнами триває знов на «Біс»,
Недограних ролей лялькові битви,
В залатаній сорочці шепче біс:
«Офеліє, почуй мої молитви!»
Намарно все тепер. Старий ліхтар
З пітьми вихоплює останній острів світла,
Де сивий кіт сидить – старий казкар,
І місяцю складає оповідки
Про все що буде, чи було колись,
Непевне, втрачене і незбагнене нині.
На квіт прокльонів твоїх і молитв
Опуститься з туману білий іній
Й розтане на світанку, мов роса,
Бо врешті-решт – одна пітьма та вічність
Залишиться зі мною. І гроза
Травнева в небі блискавками квітне,
Мов папороть в купальську ніч глуху,
Марою сподівань й надій колишніх -
Пілат ішов по місячнім шляху
І долу падали пелюстки білі вишні.
4.05.2014