Авторский перевод с русского: http://www.stihi.ru/2013/04/18/5058
Невпинно. Крок за кроком. Відпочинок.
Милує ранок свіжо, розпашіло.
Повітря сьорба жадібно, як пиво,
прошкуе, наче вперше, по дорозі,
за ластівками в небі споглядає,
ходити вчиться знову дід Серьожа...
День сяє. Сіє грона квіту ясен.
Дратує шпак на гілочці кота,
несе хмизинку в хатку для гнізда,
співає пісню про духмяний день погожий,
а день іскрить і лащиться, сміється...
Ходити вчиться знову дід Серьожа...
Втомився. Сів на лавці і зітхає...
І скоса так на палицю – набридла! –
узявся за середину... Підвівся...
Рукою балансуючи непевно...
Крокує у вдоволенні – вже Травень –
і нагороди він не викине, напевне!
Дістане ордени. В бою на Бузі
поранений був... вибухи, ворони...
сестричка-рятівниця, ешелони...
І знов з гармошкою до переможного...
...під обеліском між ялин, всі друзі...
І спрага жити... хоч давно неможеться...