Люблю i славлю, i клянусь я сонцем

               
                "Клянуся сонцем –
                Так до правди ближче"
                (Володимир Підпалий)
Люблю і славлю, і клянусь я сонцем!
А все-таки правіра в нас одна…
Землі ми діти, й Всесвіту посланці
І мудрість в нас від зір заповідна.

З нас довго вибивали пам`ять Роду,
З душі  і серця - гордість, честь і гнів,
Та нащо ж правда і знання тому народу,
Як  легше  просто «пасти баранів»!?!

Ми - арії  і скіфи, й козаки ми,
А  Батьківщина наша – Вирій-Сад,
Де ми з Богами, мов з деревами святими
Квітчали світлий на Землі  Асгард!

Та де ж та пам`ять,  де прамудрість, сили,
Приспали  їх  злі очі і язик!?
Одних приборкали тюрмою, інших вбили,
Нема героїв й віщунів-музик!?!

І пісня поверта  нас  знов до себе
Чумацьким шляхом, шляхом золотим.
Аби не розпинали наше Небо,
Пройти  потрібно шляхом духу  тим.
_____________________________
 Асгард* -  Місто Богів