(Нар. 1930)
Моя любовь! Я вся твоя отныне.
Прими меня под кров святого сна.
Лишь не твори покорною рабыней,
И не солги, отняв мои крыла.
Не допусти, чтоб свет сошёлся клином,
Зачем я здесь, не дай мне разглядеть,
Позволь мне над дорогой тополиной
Премудрость солнца древнего узреть.
Дай устоять пред мелкою игрою,
Своих дорог на тропы не сменив,
Иначе горько будет под землёю
Костям великих прадедов моих.
Их, как меня, любили и ласкали,
И застил свет восторг любовный тот,
За стремена их женщины хватали,
Но, что поделать, - только до ворот.
А там, а там… Лишь вопль жестокий боя,
И звон мечей, не на одну весну.
Моя любовь! Я вся перед тобою,
И отдаюсь во власть святому сну.
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, — тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Картинка из интернета