***

Ми розминулись, певно, восени
На роздоріжжі пожовтілих кленів.
В чужі порти пішли мої човни,
Й твої пісні лунали не про мене.

Не наші сни, прощання й імена
Нам нарізно нашіптувала  тиша.
Моя весна – лише моя весна,
І що напишеш – не мені напишеш.

І ні зупинки, ані літаки
Не поєднають наших траєкторій
Мої  шляхи – лише мої шляхи,
Твої простори – лиш твої простори.

І тільки місяць у твоїм вікні
Уже навік присвячений мені.