Шматували Україну,
Добре шматували,
Наче білую хлібину,
Та й до рота клали…
Та й давились раз за разом,
Бо солона дуже,
Бо від болю, а не сказу,
В нас палають душі.
А земля у нас родюча-
Добрива на крові…
Тільки доля - є байстрюча,
Та й на чеснім слові…
Але вдосталь в нас любові-
Зійде хуртовина…
Крізь віки, бо це - є доля,
Квітни, Україно!