ос нь плакала за нас

Зоряна Холод
А знаєш? Щось не пишеться,
Коли тебе поруч нема...
А знаєш? Щось не твориться,
Коли залишаюсь сама...
А знаєш? Щось не мріється,
Коли печаль в очах...
І вже й не віриться,
Що ти прийдеш у снах...
Та вже не хочеться
Побачити тебе ще раз!
Нічого не залишиться!
Я забуду все про нас!
Тільки душа Богу молиться:
"Забери, прийшов вже час!"
Мабуть нічого не забудеться...
Я не забуду все про нас...
Той біль... Він не лікується...
"Так треба"-повторю я не раз...
У зимовому вітрі почується
Та осінь, що плакала за нас...