Це оселя святих та п'яних
Мабуть так виглядає рай
Тут все щиро і без обману
Зізнавайся і помирай
Хто хазяїн - ніхто не знає
Сам по собі скипає чай
Ні речей, ані фото немає
Тут не чули про слово wi-fi
Кожен гість вибиває двері
Розбиває останній сервіз
Посуд з пластику, люстра з паперу
На стіні нецензурний девіз
В цій оселі нема тверезих
Сморід диму, туманна завіса
Заганяють такі тут тези
Ніби хтось тут учора повісивсь
Підвіконня просякнуті сексом
А на ліжку чиєсь взуття
Кухня зайнята пошуком сенсу
Там філософи труть про життя
Ми сиділи на рештках дивану
Запиваючи віскі вином
Наркоман запросив нас в нірвану
Але ми вже і так там давно
Вікна вибиті, вітер свище
Мабуть взимку тут не фонтан
Але в травні щодня скоріше
Поспішаю сюди, в цей дурман