Коли ти виростеш,змужнієш, відлетиш,
Я так тужитиму, молитимусь за тебе.
Батьківська доля - нагостріший в світі ніж.
Я все прийму за те (весь дощ, всі сльози неба),
Щоб ти щасливим був, війни не скуштував,
Щоб день за днем ти прокидався на свободі,
Щоб мало брав і щоб багато віддавав,
Щоб не зламався у раптовій непогоді.
Коли ти виростеш, я десь на самоті
Весь час чекатиму від тебе на привіти.
І хтось заплаче на старенькому CD,
А під балконом знову гратимуться діти.
Тоді згадаю я твій перший звук та крок,
І першу кров, коли просився ще на руки,
І першу ненависть, і двері на замок,
І перший біль, і перші місяці розлуки.
Коли ти виростеш, я вирву, відпущу,
І серце битиметься гучно та тривожно.
Та ти прости мені, я теж за все прощу,
Бо нам не можна не прощати. Чув? Не можна.
Батьківська доля - вічно ждать біля вікна,
І вічно думати за тебе і про тебе,
Молитись Господу, щоб не прийшла війна,
І все прийнять за те: весь дощ, всі сльози неба.