А – ти, ти – жінка ще... – чи вбивця?
Коли з «колишнім» розійтись рішила...
Після аборту не побачить вже обличчя
Хоча й, можливо, і щасливо та дитина жИла...
А ти – хірург? Різник кривавий та палач в халаті.
З «онупрієнком» у полку: неначе шинку краєш...
Страждає мати-вбивця не почувши крик дитяти.
Вночі втішаєшся з дружиною: цілуєш, обнімаєш.
А «любчик», він же і коханець, ловелас та «котик»!
Також убивця, тільки масно-масно покриває:
«Не я під ніж лягав!» «Я білий та пухнастенький на дотик!»
Вагітних без «мужчин» в людському світі не буває!
Батьки, - вам також бАйдуже, чому немає ще онуків!??
Кар’єра дочки над усе! І син гуляка: все гуля й гуля...
Убивці виду, не беручи «калашів» у постарілі руки!
Втручаться - лінь... здається вам, що всі щасливі,... мля.
Культура у розмноженні та сексі на планеті не розвились.
Яка різниця: чи в утробі син загинув, а чи, може, на війні???
Пора-пора! Вам скаже смерть, - червоною водичкою умились!
Чи пустять в Рай з гріхом? В аду* всі вбивці розмістяться у пітьмі.
Поет ХХ сторіччя (переклад з російської) 11 травня 2014 року, Варшава, місто розділене річкою Вісла.
* Ад (росю) - пекло