Віднесли на крилах печалі лелекі,
Мій дощ, мої думи і життя,
Злетіли від милоі хати лелекі,
Не бачать мого каяття
Лелекі, лелекі, ті сльози далекі,
Не школа їм часу на нас.
Лелекі, лелекі, їх тіні далекі,
Так бавлять людей кожен раз.
А люди не бачать їх сльози далекі,
Їх чари, та сумніви їх,
Не бачать iх горе,
Не бачать їх смуту, нiчого не бачать вони.