одного прошу лиш-зрозумій і відпусти
і сон мій вночі ти більше не тривож,
все-одно десь там далеко будеш ти,
і будеш вічно, скільки не став огорож.
з тобою було так спокійно й тихо,
мені б на мить в ту осінь повернутись,
пам'ятаю як любив ти стиглу обліпиху,
пам'ятаю як допомагав про все забутись.
а потім вмить усе по-дивному змінилось.
ти вчив що я сильна. я все зможу сама.
пішов дощ-я думала що небо засмутилось,
а ти сказав що нічого страшного нема.
розповідав яким буває теплим дощ,
а потім що небо вміє плакати від щастя...
дуже дякую, що перед тим як ти пішов,
дав мені сил вірити - все вдасться.
а тепер дай мені сил ше жити далі.
одного прошу лиш-зрозумій і відпусти...
як би мене життя жорстоко не кидало,
все-одно є і будеш завжди поруч ти.