Я бачив, як життя згасає,
Очей твоїх остання мить.
Як тіло важко помирає,
Але душа - вона летить.
Я бачив слабкість, що вбиває
І силу, що спиняє мить.
В душі морози зігріває,
Розпалює серця, горить.
Я знаю тих, хто бачив горе...
В сльозах ці спомини важкі
Тої війни криваве море,
Мов шрам, в серцях фронтовиків.
Але й любов в серцях палає,
Та не заради всіх причин.
Людина всупереч кохає,
Вбиваючи в самотність клин.
Коли вночі дивився в снах,
Як місяць манить срібним світлом
І зорі, наче сильним вітром
Хита в нескінчених морях,
Я зрозумів одне-єдине:
Вже люди мріяти не вміють.
Душа болить, страждає, гине
І день за днем все більш сіріють.
Як вже багато я побачив,
Та скільки ще не зрозумів.
І світ веде себе, неначе
Немає ні очей ні слів.