“Диво моє хороше”...
Це, мабуть, звична фраза,
Котрою ти називаєш
Сонми звабливих дівчат.
Пане мій ясновельможний,
Душу береш одразу,
Серце очима краєш,
Мозок ввергаєш в чад.
Темних очей колодязь,
Голосу ніжна омана,
Змучені твої руки
Змушують струни ридать...
Линуть слова, відходять,
Ятрять у грудях рану,
І затихають звуки,
Линуть, на наздогнать...
Ти, мабуть, не пам’ятаєш,
Як я тебе за руку
Крізь весняне проміння
Вуличкою вела...
Але для мене, знаєш,
Світ зупинив всі рухи,
І всю траву на камінні
Сонце спалило дотла.
“Диво моє хороше”...
Ніжне й тремке звертання...
Рук твоїх теплий дотик
Я у душі збережу.
Пане мій ясний, вельможний,
Вічний співець кохання...
Сповідь кінця доходить,
Про головне ж – не скажу..............................................