Сьогодні вже соромно бути собою,
Сьогодні ми можемо тільки мовчати.
Вважається думка від серця ганьбою,
Що душі споріднені вміє згортати.
Сьогоді так важко розправити крила,
Взлетіти до неба, щоб голос почули,
Тієї, що всіх нас з любов'ю ростила,
Що кожного знала і ще не забула.
Сьогоді вже соромно мову почути,
Що ми розмовляли з самого дитинства.
Ми маємо крайню межу перетнути?
Зламатись під впливом дурного суспільства?
Поки є гарячі серця небайдужі,
Поки ми с тобою ідею єдину,
Несем крізь каміння і крові калюжі,
Допоки і житиме наша Вкраіна.