Просто стіни такі тонкі, майже прозорі, ніби штори з паперу.
У сні проходиш крізь них непомітно,
лягаєш поряд калачиком і засинаєш дитинно,
де дихання лише дзеркальце ловить.
Тепло і затишно з тобою поряд.
Спи моя мила, спи солодко.
Стіни фортеці - дубові, вали - китаєві.
Нездоланні ні для вершників,
ні для піших твоїх ворогів.
Навіть хижий дракон,
що часами у двір залітає
серед стін цих не чується добре
і хутко звідсіль утікає.
Просто стін не буває в небі, в морі, в лісі або на луках.
Не буває тут фортець і замків.
Тільки зрідка фата-морґана,
яка швидко кудись зникає.
Спробуймо жити без стін хоч трохи...