Пишаюся тобою, мiй народе,
Ти е не раб, що голову склоня.
Сказав правителям безчесним «годi
Вже кров людськую пити навмання».
Зухвалi можновладцi не чекали,
Що сил достатньо в нас щоб скинуть iх,
Гармати проти нас застосували,
Та не жалiв народ життiв своiх.
Побiгли нелюдi в чужii страни,
З собою нашi грошi прихопивши,
Вони казну народну обiкрали,
Людей на смерть голодную лишивши.
А наш сусiд, наш кровний брат,
Наслухавшись брехнi i пропаганди,
Нас не пiдтримав, навпаки, вiн рад,
Що нас калiчити готовi iхнi танки.
Хватають кращих i туртують iх,
Тих хлопцiв, що життя вiддать готовi
За кращее життя дiтей своiх,
За чесну, вiльну та щасливу долю.