В глазах печальных видеть не желаю,
Того, что не могу постичь из слов.
Так нежность своевольно возникает
И тишина предгрозовых шагов.
Иль ты мой сон, иль мысль бежит по кругу,
Иль чья-то порча на моём челе…
Мы шли с тобой по радуге друг к другу,
Но оказались вдруг в глубокой мгле.
Тебя давно я, слышишь, разлюбила,
Но всё же, обо мне ты вспоминай.
Пути нам жизнь в начале разделила,
Скрестив их на мгновенье, невзначай.
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.