Нуртує небо,
вічність без спокою.
Там світло бореться з пітьмою,
Там холод бореться з теплом,
Там бореться добро із злом.
Здалека
ти нам видишся красою,
Едем терпіння, щастя і покою.
Всі наші помисли в твоїм полоні,
До тебе тягнуться долоні.
Очами випиваючи
красу всю цю,
Великому
ми щиро дякуєм Творцю
За тебе, Високе небо!
Де світло бореться з пітьмою,
Де холод бореться з теплом,
Де бореться добро із злом...
І криком кричимо, щосили,
О, Боже,
як нам із небом пощастило!
Високе небо!
Але ж ти також
дивишся на нас
І бачиш все тверезо,
без прикрас.
Що замість того,
щоби купатися в любові
Ми тонемо
у річці ненависті й крові...
Не подобрішали.
І з висоти високих літ
Всі теплі почуття
заковуємо в лід,
Тіла вбиваємо,
вкидаєм душі у пітьму
Скажи, Високе небо,
Дай відповідь...
Чому?
21.05.2014