Письменники, й поети Придністров'я… Реферат
література наддністрянщин поет
Придністров'ї багато літературними традиціями, республіки ведеться видавнича діяльність. Поети й письменники відомий лише з території ПМР, але й її межами. 1995 року створили спілку ПМР. Очолює його Володимир Афанасьєв. Сюди входять 68 авторів, чимало з яких належать до Спілки письменників Росії. Упродовж років існування колишнього Союзу письменників друком випустили понад тисячу творів. Жанрова палітра сама різноманітна: проза, поезія, драматургія, публіцистична література. Автори під час написання власних творів використовують, крім російської, український та молдавський мови. Можливо, ПМР у майбутньому залишиться єдиною державою у світі, де видається література молдавською мовою.
Протягом часу існування колишнього Союзу письменників Придністров'я було видано більш 250 книжок придністровських авторів загальним тиражем 300 тисячі примірників.
Члени спілку Придністров'я пишуть на теми, але з могли вони залишатися осторонь від такої значимого події - 65-річчя Великої Перемоги. Не могли ще й тому, що у лавах перебувають ветерани Великої Великої Вітчизняної війни, письменники, які ведуть активну діяльність, поповнюючи літературну скарбницю Придністров'я новими творами. Це Борис Челышев, Ігор Ільїн, Петро Данич, Георгій Панов, Василь Маслов. Неоціненний внесок у діяльність Спілки письменників вніс наш патріарх, ветеран Великої Великої Вітчизняної війни, кавалер полководницького ордена Богдану Хмельницькому Володимир Іванович Афанасьєв, пішов у той світ торік.
Гордістю нашої літератури залишаються попри всі часи поети й письменники, які стояли поблизу першовитоків створення союзу письменників Придністров'я та покійні у роки: Анатолій Дрожжин, Валентин Ткачов, Анатолій Красницький, Ольга Сизова, Микола Фрідман, Віктор Худяків, Микола Корытникта інші. Тема війни, трагедії радянський народ у воєнні і повоєнні роки, агресії молдовських націоналістів проти мирних громадян лівобережжя Дністра по-різному знаходила свій відбиток у їхні твори.
Література нашого краю визнана як незаперечний факт у Росії, а й у багатьох країн СНД. На підтвердження цього висновку служить можна навести висловлювання великого письменника Ю.В.Бондарева: "Сучасна література Придністров'я - це, мій погляд, унікальне явище на неосяжному просторі нашої колись єдиній великої Батьківщини. Це Словонесдавшегосяі перемігшого народу. Народу, осіненого героїчним духом великого Суворова, і тому народу непереможного. Народу, осіненого небесним генієм великого Пушкіна та тому зберіг живу гілка великої російської літератури таприумножившегоїї плоди".
Прозаїк Роман Кожухаров, керівник Тираспольській письменницької організації, випускник літературного інституту їм. М.Горького напередодні святкування Великої Перемоги випустив три книжки, присвячені трагічну долю штрафників у роки Великої Вітчизняної війни. Це "Искупитькров'ю", "Штрафникине кричать ура", "Куля для штрафника" і сьогодні готується до виходу у його четверта книга - "Штрафникипроти "тигрів". Без перебільшення констатувати - це факт прориву придністровського письменника, у велику літературу як Росії, а й СНД. До 65-річчю Великої Перемоги радянський народ у Великій Вітчизняній війні була випущена світ книжка письменника тамтешніх Романа Кожухарова «Искупитькров'ю».
Юрій Баранов закінчив свого часу філологічний факультет Тираспольської педагогічного інституту їм. Т.Г.Шевченка, звідки протягом усього життя виніс любов до речі. Він став писати вже у студентські роки, проте, публікуватися став пізно - після 30-ти. У його письменницькому активі - роман, повісті, розповіді.
Роман Ю.Баранова називається «З пожовклих зошитів прапорщика Арабова». Він є серію гумористичних замальовок піти з життя військовій частині Червоної Армії. Роман автобіографічний і поза постаттю головний герой - прапорщика Арабова - вказується Юрій Баранов. Спостерігаючи буднями військовій частині, автор відстежує кумедні ситуації, які найчастіше зустрічаються військових і із задоволенням пропонує читачам розважитися і метою відпочити, читаючи цей витвір.
Уповествовательно-юмористическомключі написано і цю розповідь «ЭлектромонтерВасиль: життя й страждання» й у сатиричному -рассказ-фельетон«Як розводити лохів».
Але сатирою і гумором не вичерпується тематика творів Юрія Баранова. Такі розповіді письменника, як «Демон і синьоока», «Перейти Йордан» відкривають іншого Юрій Баранова, якого жваво цікавлять питання буття чоловіки й пошуку чи смислу життя, тема релігії, і роллю в духовному вихованні особистості людини.
У 2003 р. побачив світ перший авторський збірку розповідей Юрія Баранова під
загальним заголовком «Жага грошей». У цих розповідях порушуються питання: краще - багатство, добуте нечесним шляхом, коли на шальках терезів часом буває життя й честь людини, чи чесний, щоденна праця, який, на жаль, забезпечує лише «шляхетну бідність».
Тема сучасного життя у Придністров'я хвилює чи іншого автора - ВалеріяКожушняна. Його тривога за майбутнє покоління придністровців відбилася у його повісті «Горнюха».Кожушнянпише психологічну, філософську прозу, запрошуючи читача розмірковувати й співпереживати відносини із своїми героями.
Валерій Кожушнян намагається писати у різних жанрах. Наприклад, у збірнику «Важка ноша» опубліковані, крім повістей і оповідань, дві п'єси автора. У випусках альманаху «Літературний Придністров'ї» можна зустріти вірші ВалеріяКожушняна, повість «Жив був я…» багато в чому перегукується з публіцистикою. Іноді його проза нагадує журналістські репортажі.
Альманах «Літературний Придністров'ї», нині, провідне видання, у якому публікуються кращі твори придністровських поетів і прозаїків. Однією з укладачів альманаху є відомий у Придністров'ї поет й починаєарозаикОлегЮзифович.
Тематика віршівЮзифовичарізноманітна: політична й громадянська поезія про Великої Вітчизняної, Афганской, Придністровської війні, ліричні вірші міста Придністров'я (насамперед, зрозуміло, рідний Тирасполі), ліричні вірші про природу і кохання.
Олег Юзифович виступає як і публіцист. Він перебувають у пошуку, пробує себе у різних жанрів.
Якщо тематика Великої Великої Вітчизняної війни цікава Юзефовичу, але йому вона - один із тих його творчості, то Петро Шпаков присвятив їй більшість своїх і вважав його у своїй творчості основний.
Петро Шпаков - Бендерскийпоет, прозаїк, завжди пам'ятав про війну та посвятив їй безліч віршів, оповідань, статей. Молодим людиною, він пішов воювати, повернувся з війни пораненим, але непереможеним і почуття свої висловив на прекрасних віршах, об'єднаних в збірниках «Поклик пам'яті», «Кантатамужності». Писав і прозу. Збірник оповідань «За наказом і наказу»П.Шпакова- людей, героїв на війні й у мирних трудових буднях.
У 590-летию Бендер він зробив публіцистичну книжку «Бендери сьогодні», у якій історія міста перегукується з сучасністю, де аналізуються ті чи інші події, дано літературні портрети багатьох відомих наших земляків.
Наприкінці життя А .Шпаков встиг написати свою останню книжку, де тема Великої Вітчизняної війни перегукується з сучасністю. Книжка називається «За покликом честі та внутрішнього боргу». У 2001 рокуП.ШпаковаГерасимчука, але залишилися книжки, наповнені почуттями, міркуваннями автора.
Ні, у живих і Бендерскойпоетеси Ольги Сизовой. За життя про її поезії майже писали, а коли він пішла, про її віршах написали в «Літературному Придністров'ї», «Літературної Рибниці». Виявилося, щоО.Сизова- найкращий ліричний поет серед пишучих жінок Придністров'я та її поезію може бути «Аристократическаялірика». Справді, віршіСизовойдуже своєрідні, самобутні, талановиті, мають особливої магією жіночності.
Друкувалася О.Сизова за життя невідь що часто. У 1997 р. побачив світ збірник трьох авторів (Л.М.Литвиненка, Ю.Самусь, О.Сизова) «Три віку душі», і, нарешті, її авторський збірник «Слід піску», де крім віршів, опубліковано кілька розповідей та есе.
Бендерскийпоет Леонід Литвиненко відомий як людина багатьох обдарувань - письменник, громадський діяч, талановитий педагог. У його творчості сильні цивільні мотиви, його твору відбивають філософські світогляду автора, небайдуже ставлення до доль колишнього Союзу людства. Болгарський поет Атанас Стоевсказав про нього «Литвиненко - поет, громадянин, широко розкриває своє серце людям».
Поезія Литвиненко - це історія й не так себе, як про часу, у якому живе. Він - пише справи й думах наших сучасників, про найтонших рухах душі знає своїх героїв. Тож його поезія якгражданственна, а й глибоко ліричне. У арсеналі поета присутні і ліричні вірші, і пародії. У різні роки з'явилися на світ його поетичні збірки «Прорив», «Розмову зі зірками», «Мій російський», «Квіти запізнілі».
Секція поезії - одне з найчисленніших і організованих у Спілці Придністров'я. Це легко можна пояснити, з тієї обставини, що біля витоків організованого літературного процесу у Придністров'ї стояли саме поети: А.Дрожжинв Тирасполі, Л.М.Литвиненка в Бендерах, В.Ткачов в Рибниці. У 1980-х - початку 90-х зазвучали голоси П.Илюхина, П.Шпакова, Е.Гусаровой, А.Лосевой, В.Полушина, О.Молчановойта інших. Провідні літературні об'єднання «Вітрило» (смт.Днестровск»), «Взаимность» (г.Тирасполь), «Обрій» (г.Бендеры), «Джерело» (г.Рыбница) своє завдання виконали: було створено літературна середовище, у якій могли існувати й вдосконалюватися літератори регіону, оформилися певною мірою «поетичні школи»,развивавшиесяу руслі російської поетичної класики.
Отже, світ прози і поезії Придністров'ятекучі непередбачуваний, форми його прояви нескінченно різноманітні. Сплеск інтересу творчості, чітко спостережуваний останнім часом, дозволяє собі з оптимізмом оцінювати перспективи розвитку літератури регіону, дозволяє на те, що проза і Придністров'я стануть визнаної частиною великої поезії же Росії та світу.
ИСТОЧНИК: