Моя любовь, воспетая в стихах... Моя любов

Самойлова Светлана
Моя любовь, воспетая в стихах,
Она не в звёздах, что на небосклоне,
И не в слезинке неба на ладони,
И не в согретых солнцем облаках.

Моя любовь, она в тебе, в тебе!..
Непостижимом, необыкновенном,
С которым босиком брожу по небу,
И зажигаю звёзды в новом дне.

И в этом счастье - просто быть с тобой,
В день провожая ночь зарёй в тумане,
И солнцу улыбаться утром ранним,
Пока с разбегом медлит шар земной.

И пусть дожди, снег, ветер, холода,
Но ты со мной, присутствием незримым,
Шепнёт сквозь тучи лучик: мы едины -
Мы вместе, в нашем небе, навсегда!


~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~ ~*~
Літературний переклад українською мовою:


Моя любов, оспівана в віршах,
Вона не в зірці, що на небосхилі,
І не в краплинці сліз морської хвилі,
І не в зігрітих сонечком хмаркАх. 

Моя любов, вона в тобі, в тобі!..
Мій недосяжний, мною незбагненний,
З яким босоніж я крокую небом,
Запалюючи подихом зірки. 

І в цьому щастя - бути разом скрізь,
Ніч проводжати зорями в світанок,
І сонцю посміхатися на ранок,
Зі стартом поки зволікає світ. 

І хай дощі, сніг, вітер навкруги,
Але зі мною ти, щодня, щоночі.
Крізь хмари кожен промінець шепоче:
Ми разом, в цьому небі, назавжди!