Я помилялась у своїм житті
Так часто, що помилок не злічити.
Коли я зостаюсь на самоті,
То мрію життя заново прожити.
Якби лиш залишився досвід мій,
Всі висновки мої, зроблені досі,
Я існувала би в суттєвості такій,
Яка знаходиться аж десь на хмарочосі.
Не можу я змиритися із тим,
Що мною інший хтось повеліває.
Бажаю жити я життям таким,
Та людська заздрість плітки розпускає,
Хоч виправдання не шукаю я.
Це лиш слова, напищені та голі.
А сутність долі в тім, що просто я
Чиєїсь не витримую сваволі.
Що вільно я живу, неначе птах.
І не жадаю захисту чужого,
Я вже колись була у кайданах.
Не потребую співчуття ні в кого.
Я ошибалась в своей жизни так часто, что ошибок не сосчитать.
Когда остаюсь в одиночестве, то мечтаю прожить жизнь заново.
Лишь бы остался мой опыт, мои выводы, сделанные до сих пор -
Я существовала бы в таком измерении, которое находится на небоскребе.
Не могу я смириться с тем, что мной кто-то другой повелевает.
Желаю жизнью жить такой, но людская зависть сплетни распускает.
Хоть оправданья я не ищу. Это лишь слова высокопарные и голые.
А сущность судьбы в том, что просто я не выдерживаю чужого произвола.
Что свободно живу, как птица. И не жажду чужой защиты.
Я уже когда-то была в оковах. Не нуждаюсь ни в чьем сочувствии.