напитись би яду з кувшину
і гірко закусити слізьми
не плакати мені говорили
та горе вбиваєщастя нитки
кожного дня помирає людина
від раку,сніду,туберкульозу
а ти кричиш що не хочеш жити
падаєш на коліна і вмираєш
мені б написати поему про тебе
про тих то живе на небі
про птахів які не мають крил
про тварин,про вовків,
які вміють кохати до смерті
до полону,до сказу,самоти
там за горою падали люди
і душі літали над водою
люди вмирали а ми і не знали
що життя ламає крила
пройде сотні років
і наші могили стануть ямами
де ніхто не згадає
хто там ллежить
і надпис на камні нікого не злякає
на наших могилах
будуть танцювати,пити
а ми внизу приречені навіки
будемо лежати і тихо спочивати
я молю Бога лиш одне
щоб моя душа належала небу
щоб на моїй могилі завжди лежали квіти
напевно троянди білі
троянди,для жінок казали люди
а я завжди любитиму ці квіти
чому горе вбиває людей?
кокаїн,табак та твоя ртуть
людину вбивають думкі
болісні,тілесні,наші
бо там за обрієм весни
розбиті від кохання душі.