Твої очі - то дві волошки,
Що трансформуються в океану
Бездонні вирви, із надлишком
Зілля, що змушує гнати по автобану
Кохання вічного і витискати
Більше двохсот кінських сил із серця.
Мої очі - то темні ночі,
Всесвіт безмежний напроти тебе.
В них радощі всі й паторочі*,
В них сотні казок Шахрезади, мій легеню.
Лиш ти не боїшся їх підпускати,
Хоч хто в них потоне - мій до кінця.
01.06.2014
*Паторочі - клопоти, турботи (СУМ-11).
Фото - Vanessa Axente by Marton Perlaki