А життя - неначе поле, вічності струна -
Буде він один у тебе, і ти у нього - одна.
Будуть ясними світанки, росами умиті,
Будуть зорі мерехтіти в синім оксамиті...
Дружба щира звеселяє барвисту дорогу,
Стежка вік не заростає до отчого порогу.
І веселі і щасливі, мов в садочку квіти,
Зростатимуть у родині викохані діти.
А життя - немов та пісня широкого поля.
Яку собі заспіваєш - така й буде доля.
22.04.14
м. Київ