Я завжди та ж сама, безбарвна, мов вічність
І дні витрачаю в норі своїй заячій
Та з деяких пір стало дихати нічим
Повітря з піщинок неначе складається
Як важко просити тебе зачекати
Ділити зі мною безсоння хоч іноді
Закрию життя у сусідній кімнаті
І буду зо двадцять хвилин тобі вірити