Лина Костенко (р.1930)
* * *
Распят был не единожды Христос.
Там, на Голгофе, принял он мученья.
От смерти умер? Злобы ли не снёс?
Он отдал жизнь свою без сожаленья.
Затем он был распят на полотне.
В граните, гипсе длились муки эти.
Потом его распяли и во мне.
Распяли и на целом белом свете.
Уже и тело съели, выпив кровь.
А лик – из-под полы, в угоду веку.
Так год ещё, столетье... – вновь и вновь?
И умереть не дали человеку.
Куда пойду? Куда теперь пойду?
Где место есть Земле Обетованной?
Казармы в Гефсимании, в саду.
Весь мир кровоточит открытой раной...
(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)
Ліна Костенко (нар.1930)
* * *
Ісус Христос розп’ятий був не раз.
Там, на Голгофі, це було уперше.
Умер од смерті, може, – від образ,
і за життям не пожалів, умерши.
А потім розп’яли на полотні,
у мармурі, у гіпсі і в граніті.
А потім розп’яли його в мені,
і розп’яли на цілім білім світі.
І тіло з’їли, кров’ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
і не дають умерти чоловіку.
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі Земля Обітована?
Казарми в Гетсиманському саду,
І всі народи – як розкрита рана…
© Ліна Костенко. «Триста поезій»