Нема потуг, нема завзяття,
Спинивсь, застиг для мене час.
Вогонь душевного багаття
Більш не зігріє, люди, вас.
Слабку, поламану правицю
Я не кладу на пульс життя
І не шукаю ту криницю,
Криницю правди й каяття.
Я став маленьким, непомітним,
Живу, як в темнім лісі гном,
І не впиваюся блакитним
Безмежним небом за вікном.
Я не даю, не позичаю
І не читаю вже в очах
Народу муки, біль відчаю,
Безвихідь прикру, чорний страх.
Нема потуг, нема завзяття,
Спинивсь, застиг для мене час.
Вогонь душевного багаття
Більш не зігріє, люди, вас.