Вечір починався тихо,
А скінчився навпаки,
Бо дружина, як на лихо,
Десь придбала два квитки.
Найсучасніша вистава
Супер-ультра-мега тур.
Я подумав: «Кепська справа –
Буде вечір злих тортур.»
Не доївши дві котлети,
Відчуваю смак біди…
Дітись ніде – ДВА білети,
Отже ВДВОХ потрібно йти.
Одягнувся, поголився –
Став красивий, молодий.
Як на смерть причепурився,
Хоч в труну мене клади.
Потім ще чекав дружину,
Час тягнувся довго - жах.
Ну, і десь через годину
Все, готова - в добрий шлях.
До театру добирались
На триклятому таксі –
Натрусились, провонялись,
Хоч живі, й на том Мерсі.
Тільки-но зайшли, дружина
Враз взялась за марафет.
Щож, нехай, моя стежина
Все одно веде в буфет.
Для хоробрості й уваги
Грамів триста нагорнув,
Бо терпіння і наснаги
Так би я не досягнув.
В крісло впав, як сир у масло –
Аж гомілка затряслась.
Всі затихли, світло згасло
І вистава почалась.
Вийшли три чорти: патлаті,
На одежі скрізь дірки.
Чи то баби бородаті,
Чи цицькасті мужики!?
Раптом щось в горі завило!
Перше враження – війна.
Тут чортів як покрутило,
Може хворі? Хто їх зна?
Перший кривиться, регоче,
Другий, ніби джміль, гудить,
Третій або пісять хоче,
Або ж в нього там зудить.
Так було хвилин п’ятнадцять,
Потім вийшов здоров’як
В капелюсі чудернацькім,
Як коров’ячий кізяк.
Розтаскав те кодло бісів
І давай кричати «Га-а-а!»
Ніби заблукав у лісі
І зворотній шлях шука.
На горланисті призиви
Вийшла дівка - мокра вся,
Каже: «Ніч була бурхлива,
Я спіймала карася».
Дров на сцену натягала,
Чолов’яга сбоку став
І дівчисько заспівала
Так, що я аж задрімав…
…Гуркнув шквал аплодисментів
Як та блискавка вночі.
Я при даному моменті
Ледь труси не намочив.
Всі кругом кричали «Браво!»
Я ж подумав: «Хай їм грець,
Найсучасніші вистави
Не для мене.» Все - кінець.