Маргарита Метелецкая
Я подниму задумчивый свой взгляд
На замкнутый в растерянности свет,
Который прозябает сотни лет
И лицемерный не меняет ряд...
Давно уже запрятаны причины
И неопределенность темных дней –
Цепь вздорожавших вин гнетет сильней,
И страхов устремленные жердины…
Обуглен мотылёк души моей и доли
Зря прикасается к плечу –
В зла паутине серой я лечу,
Под ноги стелются осколки боли…
И всё ж Добро - Зло победит
Под звездопадом Персеид!
Оригинал:
Маргарита Метелецька
Зведу зело здумілий погляд
На замкнений в нестямі світ,
Що животіє сотні літ
Й облудний не міня світогляд...
Давно заховані причини
В невизначеність темних днин -
Ланцюг здорожених провин,
Страхів устромлені тичини...
Душі обвуглений метелик
Дарма торкає у плече -
Зло сіре павутиння тче,
Під ноги скалки болю стеле...
І все ж...кінця чекаю бід
Під зорепадом Персеїд