Задумаюсь и пристально вгляжусь
в застывший мир, где ложь давно в цене,
где сотни лет везут сомнений груз,
надменно хлещут загнанных коней.
Давно не ищут истин на свету,
ступают в непогоду и туман,
ошибок цепь слагается в версту,
а страх лишает силы и ума.
Обугленная бабочка души,
напрасно ты касаешься плеча –
мир серой паутиною расшит,
по гибельным осколкам дни влача…
Но всё же верю – немочь отболит!
Свет вспыхнет звездопадом Персеид!
*
Зведу зело здумілий погляд
На замкнений в нестямі світ,
Що животіє сотні літ
Й облудний не міня світогляд...
Давно заховані причини
В невизначеність темних днин -
Ланцюг здорожених провин,
Страхів устромлені тичини...
Душі обвуглений метелик
Дарма торкає у плече -
Зло сіре павутиння тче,
Під ноги скалки болю стеле...
І все ж...кінця чекаю бід
Під зорепадом Персеїд!
http://www.stihi.ru/2014/05/29/4208