Поштова картка з цупкого паперу
Виблискує глянцем хвилинної втрати,
Автор її підписав, вiдокремив
З цiлого ряду однакових самих.
Хтось її отримає, знайде
Сюрприз у поштово-казковiй скринi
Й одразу щирi емоції вихлиснуть,
Неочiкуванно, як усмішка вiд дотепного жарту
Кожного разу я уявляю
Картки поштовi птахами небесними,
Що облiтають навколо свiту
І межi його вже для них є затiсними.
Скiльки емоцiй, скiльки думок
Ховається в лiтерах, комах, окликах
Бiльшу частину з'їдає морок,
Як час стирає коханого подихи
Романтика жиє в поштових картках
Її, як ментальнiсть з народу, - не витравиш
Забарвлять життя у веселки тона
Але ж i помилки у текстах не виправиш...