Тобі потім про все розкажуть,
А ти очі опустиш лише,
Бо була я одним із вражень,
А тобі хотілося ще…
Це не сповідь, це просто рими
І тихенька музика десь…
Я сьогодні живу лиш ними
Не для слави і не для «прес».
Ти ще потім погрієш руки
Над тим жаром гарячих рим –
Мого серця затихнуть звуки,
А ти будеш уже старим…
І тебе запитають – «Діду,
А чого в тебе очі сумні?»
А ти крикнеш на цілих півсвіту –
«Не старий я, ви чули?!!
Ні!!! »
Тільки погляд зрадливо блисне
І стареча сльоза потече,
І лещатами серце затисне
І у грудях тобі запече…
Не подумай, це геть не пісня,
Не якась там посвята, ні,
Це, така собі, дума про вічність
Ворухнулась сьогодні в мені.
Холодила для тебе погляд,
Щоб взаємно, так, як в людей.
Щоб тебе не навідав здогад
- Де ж то взявся мотив оцей?
То ж живи собі тихо й спокійно.
Не порушу я твоїх тиш.
Заховаю усе надійно,
Затушу, бо іще згориш…
27.11.09.