Країно моя, ти вся вишита хрестиком
І виткана з льону руками жінок.
В долонях твоїх річкова вода плескає
І вплетені маки до тебе в вінок.
Із запаху хліба твій день починається
І квітнуть сади на сорочці твоїй,
Чому ж твої діти не надто пишаються
Своєю належністтю рідній землі?
Шануйте себе! Бо ніхто не вшанує
Того, хто коріння своє забува.
І рідної мови джерельнії струї
Згадайте. Вона ще і досі жива!..
Народ - то є сила, коли він єдиний
І разом Карпати і Крим, і Донбас...
"Свого не цурайтесь" - любіть Україну!
Бо згинем і пам*ять зітреться про нас.