Із перекотиполя,
Безкрилий квилить птах,
Спіткнулась, впала доля
І котиться в світах.
Немає їй спокою
Уже багато літ.
О, краще би німою
З’явилася на світ.
Не став би куштувати
Гірких її плодів,
Не став би я співати
Про те, як в світом брів.
З свого не біг би поля,
Не став перекоти…
Бо воля – то неволя,
Коли чужі світи.
Берізка - не тополя,
Хоч рада сонцю й літу.
Спіткнулась, впала доля
І котиться по світу…
Москва 2004