Відкриті двері, самотність в дома
Одна самісінінька лежу,
Сумую, плачу і не знаю
Чому так вийшло? З ким не бува!
Зломала ногу ну от і все.
Лежу, лежача тепер я
Хоча трішки і ходжу,
Та це нічого не дає,
Я швидко втомлююсь, голова болить
Сідаю все ж те саме.
Болить але я тримаюсь, хоч не по силі
але бува візьму себе у руки
(в прямому сенсі)
Так і бути!
Та як подумаю що три неділі,
мені отак лежати й сумувати
терпіти біль і сльози не пускати!
О, ні! Печаль підгонить нібито на фронт
Болить і нічого сказати!
Цей гіпс, приматаний бинтом,
Зщемить усю ту силу
Якої навіть не бувати!