Прикмети часу
1.
Головна прикмета часу -
нема Криму і Донбасу.
2.
У розпалі літо.
Над річкою – вертоліт.
Міркую:
«Що мені робити,
як стане бомбити?..»
* * *
Шукає іноді людина
в іншій людині
бозна-що.
А інша людина –
також просто людина
і більш ніщо.
* * *
Якщо кинути зором
на цей і минулий віки,
побачиш одразу:
найперша прикмета часу –
жінки втратили сором.
А хто винуватий? Чоловіки.
* * *
По самотності лезу
тікаю в поезію.
* * *
Моєї нації значимість,
як день –
коли похмурий, то – малий,
а сонце встане за плечима,
і день
горить до ночі, хоч залий…
Отож
минеться злий цунамі,
і розвидніється над нами.
* * *
Вже не знаю, що й писати.
Голова ущерть забита…
Та Пегасик біля хати
б’є настирливо копитом.
Що Пегас, коли, душею
від поезії далекий,
опинився перед нею,
мов зажурений Алеко.
* * *
Назватись поетом
ніяк не рішусь –
співати фальцетом
у хорі стиджусь.
День народження
Днем таким себе потішать
і дорослі, й діти.
став іще на рік старіший.
І чого радіти?