Де взяти щастя? Просто щастя,
Для України, щоб на всіх?
І щоб не вкрасти й не продаться,
Не скоїть злочин, смертний гріх.
Іще в дитинстві чув - є птиця,
На світі Птиця Щастя є!
Та тільки де вона гніздиться?
Кому щедроти роздає?
Наївним був, ходив шукати,
До крові ноги стер в світах.
Не зміг знайти, не зміг спіймати,
Як в воду канув Щастя Птах!
Мабуть, в заокеанськім царстві
Його сховав всевладний цар,
Щоб я змиривсь, і більш в бунтарстві
Не підіймав над царством хмар.
Щоб не кричав я: «Боже! Люди!
Прозріть, збагнуть пора давно:
Добра і щастя в нас не буде,
Для владців ми - лише лайно.
Поки ми чесно працювали,
В любові, злагоді жили,
Злодюги Птицю Щастя вкрали,
Взяли живцем і обскубли.
Пустили пір’я на перини
Жирують, бісяться на них,
Вкраїнські знищують родини
І дурять нас - глухих, сліпих!»
Судилося осиротіти:
Згорів мій дім, обвугливсь сад.
Звели дітей! І гинуть діти!
Самі ж - чужинцям лижуть зад.
Де ж взяти щастя? Просто щастя,
Для України, щоб на всіх?
Ох, недоумки, хай вам трясця!
«Державотворці» - сміх?!! Ні – гріх.