Темні окуляри на очах.
А в руці цигарка.
Королева. Милість. Жах.
Вже не перша чарка.
На столі бакал вина.
Гарна скатертина.
Хтось говорить - зла.
Ну а хтось - невинна.
Модний одяг. Телефон.
Свіжий подих. Рухи.
Її тоненький ніжний тон.
Її холодні руки.
Навколо погляди. Чоловіки.
А вона фліртує.
Дим у залі. Ніч. Зірки.
Це її чарує.
З її уст летять дарунки.
В її бік - різні слова.
Хто подобається - поцілунки.
А хто ні - болить душа.
Дорогий парф'юм. Помада.
Блиск очей з під окуляр.
Жінок навколо душить жаба.
Сьогодні тут гостює шквал.
Красивий парубок. Хрусталь.
Красива посмішка і образ тане.
Цей парубок вітається з мадам.
Йому вона не відмовляє.
Вже майже ранок. Двоє їх.
Два погляди. Мовчанка. Тиша.
Від посмішки його у неї паде тиск.
Від рук її, які зігрів, зриває кришу.
- Може додому? Котра вже година?
- Звичайно ж, я Вас проведу.
Вона зраділа, як дитина.
Вона сподобалась йому.
І от машина. Музику включив.
Вона всміхається. Смаки так схожі.
Секрети дівчини вже майже всі розкрив.
Йому подобається колір її кожі.
А потім дім. Зупинка.
Слова, напевно, зайві.
А що ж ховає його скринька?
Він приручив її при місячному сяйві.
А далі поцілунки. Обнімання.
Сльози щастя стримує в собі.
І на хвилину загуло мовчання.
- Ти ж знаєш, що пора уже мені.
У неї паніка в очах.
Вона такого ще не відчувала.
Тут і кінець. Моменту крах.
Прощання це останнє. Добре знала.
І хто сказав би, не повірила б ні за що.
Одним лиш поглядом пробив її стіну.
Він незнайомець. І так буде завжди.
Своє холодне серце - віддала йому.
А парубок промовить на прощання:
"У серці образ мій ти збережи"
Вона всміхнулася. Здається це кохання.
Щоб не страждати просто відпусти.
Настане завтра. Їй знову грати ролі.
Цигарка допоможе не зійти.
Ніяких сумнівів, страждання, болі.
Знову стоїть перед дверима, щоб увійти.